1 серпня – Міжнародний день боротьби з раком легень. Щороку ця хвороба забирає 1,8 млн. життів у всьому світі, з яких майже 9 тисяч – українців.
1 серпня – 159 день повномасштабного вторгнення росії в Україну.
З 24 лютого 2022 року українські онкопацієнти змушені вести боротьбу за своє життя під обстрілами та ракетними ударами російських військ.
Одна з таких пацієнтів – Ольга Сподинець. Мешкає Ольга в українському місті Дніпро. Тут вона народилась, навчалась, вийшла заміж, народила дочку та сина. Її захоплення – квіти. В саду у Ольги багато квітів. Піклується ними, як своїми діточками. Квіти приносять їй радість, задоволення і спокій душі.
Ось уже 23 роки Ольга працює сімейною медичною сестрою.
"Дуже поважаю і люблю свою професію. Медичні працівники піклуються про життя людей, часто ризикуючи своїм здоров’ям. В листопаді 2020 року, в самий пік епідемії COVID-19, всі медичні заклади працювали 24/7. Це було пекло. Амбулаторії йшли на поміч стаціонару. Медичних працівників було обмаль, адже вони також хворіли, і помирали. В реанімаціях не вистачало місць, ми боролись за життя кожного пацієнта. Крапельниці, катетери, кисневі маски, антибіотики, пульсоксиметри – все пливло перед очима. Піт стікав, застилаючи очі. Кисневі концентратори, яких на той час було вкрай мало, ми перевозили з поверху на поверх. Незважаючи на фізичну втому, найважче було спілкуватись з рідними хворих, які на колінах молили: «Врятуйте мою маму/чоловіка/дитину, благаю!». Ти чуєш, що біля них вже янголи співають, але до останнього виборюєш життя кожного” - розповідає Ольга.
Якось, після важкого чергування, у жінки піднялась температура, з'явилась слабкість. Тест на COVID був позитивним, і Ольгу направили на комп'ютерну томографію. Її результати шокували – підозра на рак легень.
“Як? Мені тільки 45 років. Я ніколи не палила. Цього не може бути!
Я була впевнена, що в мене все буде гаразд. Я дуже позитивна людина, і завжди підтримувала слабких духом. Ось, думала я, видалять ту кляту пухлину, і все буде добре”, - згадує жінка.
Але дива не сталося. Наприкінці грудня 2020 року було встановлено діагноз – рак легені 4 стадії. Для лікування потрібен був дороговартісний таргетний препарат. Його вартість на місяць лікування в 10 разів перевищувала зарплатню медичної сестри. А прийом повинен бути довготривалим.
“Купувати ліки було нереально. Руки опустилися, тіло без сил. Все, кінець. Не хочу нічого. Сльози текли градом. Але поруч зі мною був мій чоловік, моя підтримка.
«Оля, – сказав він, – ти сильна, а я поруч з тобою буду завжди. Все поборемо, і ти повинна жити!» Його слова мене дуже надихнули та дали сили розпочати боротьбу за життя. Так розпочалась моя війна із хворобою”, - ділиться Ольга.
Родина прийняла рішення розпочати збір коштів на ліки. На допомогу прийшли друзі, колеги, пацієнти та просто небайдужі люди. За першу добу вдалось зібрати більше, ніж чверть необхідної для придбання однієї упаковки ліків, суми.
“Я була просто на сьомому небі від радості. Але ми живемо не у казці, і все не може бути так добре. На 2-й день нашого збору я в черговий раз зайшла у свій онлайн-банкінг, щоб перевірити зібрану суму. І тут я очманіла. Коштів на моїй картці не було, вони зникли,” - розповідає Ольга.
Подружжя звернулося з заявами до банку та кіберполіції. Але гроші були втрачені.
“За 4 доби ми таки назбирали на першу упаковку ліків, та я розпочала лікування. Через два місяці нам зателефонувати з банку, та повідомили новину, на яку ми навіть не сподівались – вони змогли повернути гроші, за які ми потім купили ще одну упаковку ліків," - ділиться жінка.
Препарат дав Ользі можливість повноцінного життя. Через 4 місяці вона повернулась на роботу, де її чекав улюблений колектив та пацієнти. Завдяки лікуванню, Ольга знову змогла працювати, займатись домашніми справами. Життя продовжувалось.
24 лютого 2022 року о 5 ранку Ольга з чоловіком пили каву, збираючись на роботу. Почули дуже сильний вибух, потім другий. Дім здригнувся.
“Зателефонувала сусідка: «Включайте новини! Почалась війна!». Всі канали сповіщали одне - вибухи по всій країні. «Мамо, чому так голосно! Чому ти плачеш?!», – прокинувся 12-річний син. «Синку, почалась війна!»", – згадує Ольга крізь сльози.
"Моя мама народилась в 1940 році, вона була дитиною війни, а зараз мій син – дитина війни в 21 сторіччі! Це жахливо. Нас попередили залишатись дома. Але я військовозобов’язана, моя професія – допомагати людям. Тому я пішла на роботу. Знову війна. Війна з хворобою, війна у моїй рідній країні ."
26 лютого з Ольгою зв'язалася колега, яка шукала тимчасового прихистку для друзів з Маріуполя, що втікали від війни. Ольга з чоловіком, недовго розмірковуючи, запропонували їм свій дім. Це була ціла родина – жінка старшого віку, її дві доньки з чоловіками, дітьми і собачкою на ім‘я Ґуччі. Люди були дуже налякані, втомлені дорогою. Тоді вони ще не знали, що повертатись їм буде нікуди. Ольга намагалась зробити все, щоб їм було комфортно в її домі. Через два дні ця родина поїхала далі. А Ольга сподівається, що згодом ці люди зможуть відновити свій будиночок на березі моря, і тоді вже вони зустрінуться знову, за більш гарних обставин.
"В лікарні нашого міста почали надходити люди, евакуйовані з інших міст, багато хто з них отримав важкі поранення. Дуже їм складно, і нам з ними. Кожен потребує уваги, кожного треба вислухати, допомогти”, - розповідає Ольга.
З початком війни продовжувати зібрати кошти на лікування стало майже нереально. Багато людей в Україні втратили житло, роботу. Пацієнти з таким діагнозом, як у Ольги, були приречені на смерть.
“Всі намагалися допомагати військовим, які нас захищають. Наша сім’я також допомагає коштами армії. А діти плели маскувальні сітки”, - каже жінка.
“У цей важкий час я отримала величезну підтримку від ГО «Афіна. Жінки проти раку» – 5 упаковок ліків! Для мене це – 5 місяців життя!” - ділиться Ольга.
Незважаючи на те, що для українських пацієнтів в європейських країнах зараз є можливість отримати безкоштовне лікування, Ольга прийняла рішення залишитися в Україні.
“Я хочу і можу бути корисною в своїй рідній країні. Що буде, якщо всі лікарі та медпрацівники вийдуть за кордон? В кого шукати допомоги? В моїй родині всі медики. Покійна матуся 45 років працювала педіатром. Все життя віддала хворим дітям. Я медична сестра. Донька – медичний лаборант. Чоловік служив в медичному батальйоні. Зараз пішов мій коханий, мій рідний,добровольцем в Збройні сили України. 7 березня, не сказавши мені нічого, пішов у військомат,пройшовмедкомісію.І наступного дня вже приєднався до лав захисників нашої країни”, - зізнається Ольга.
Жінка цілком підтримала рішення свого чоловіка і дуже пишається ним.
“Зараз по всій Україні постійно звучать сигнали повітряної тривоги, під ракетними ударами знаходиться й моє рідне місто. Кожного дня ти не знаєш, чи настане твоє «завтра». Страх. Хвилювання за чоловіка, дітей і своє життя. Біль за тих, хто загинув. Не бажаю такого нікому. А поки що, нам хворим на рак, дуже потрібна допомога у забезпеченні ліками. Всі ми хочемо дожити до нашої Перемоги!" - ділиться Ольга.
"ГО «Афіна. Жінки проти раку» створена для захисту прав та інтересів пацієнтів з онкологічними захворюваннями та об'єднує онкопацієнтів з усіх регіонів України, – розповідає віцепрезидентка громадської організації Вікторія Романюк. - “Наша організація існує вже майже 5 років. Основна її мета – забезпечити усім онкопацієнтам вільний доступ до якісних медичних послуг та ліків. В Україні триває медична реформа. Основні хімієпрепарати закуповуються держкоштом, але інноваційні ліки, без яких неможливе ефективне лікування багатьох видів раку, пацієнти змушені купувати самостійно, або ж залишаються без лікування. У цьому році ми мали велику надію, що перелік ліків, які закуповуються державою буде поповнений інноваційними препаратами. Але почалась війна, і зараз основним завданням є зберегти хоча б те, що маємо. Багато пацієнтів зараз проходить лікування в європейських країнах, в Україну надходить гуманітарна допомога у вигляді ліків, надана міжнародними організаціями та виробниками ліків. Це є значною підтримкою наших пацієнтів у цей складний час. І ми за неї дуже вдячні."
Фото із архіва Ольги Сподинець
Comments